Село Осницьк ( Осниці – давня назва ) дуже старе село. Воно було розташоване колись на південь від залізниці на пагорбі серед боліт. Хатинки тулилися між деревами. Селяни обробляли землю, випасали худобу, займалися полюванням, збирали ягоди й гриби. Працьовиті люди жили в селі. Але й сюди добиралися вороги – монголи, кримські татари та інші.

   З тієї сивої давнини дійшла до нас легенда, що хвилює серця односельчан і зараз. Як і скрізь по Руській землі, за селом була вежа, на якій завжди чатували почерзі найзіркіші молодці. Вони слідкували, щоб ворог зненацька не підкрався до села. 
   Ранньою весною, коли всі люди збиралися на роботи, прискакав юнак і повідомив про наближення ворога. Старійшина громади наказав збирати збіжжя, товар, збирати дітей, старих і тікати за болота, куди ворог не піде, бо не знає дороги через болото. 
   В селі, в передостанній хатинці під лісом, у сім”ї внука жила старенька бабуся, якій було 105 років. Уже й ім”я молодь її забула, всі називали її бабунею. Коли збирався тікати онук, діти кинулися до бабуні, просили її йти з ними в ліс, у болота. Але старенька відмовилася, сказала: „А кому я треба така стара? Текайте детки, од ворога, а я за печ заховаюс і пережду”. 
   Не хотіли діти покидати бабуню, але вона не захотіла їм заважати в дорозі, залишилася в хатині. 
   Зайшли вороги в село, кинулися по хатах – пусті хати, нікого немає. Сердиті вороги. Вирішили спалити село. Ось вони вскочили в хатину, де ховалася бабуня. Знайшли її. Виштовхнули з-за печі немічну, поставили перед очі грізного бегадира-монгола. Стали допитувати її, де інші. Старенька спокійно відповіла, що повтікали всі. Заставили вороги стареньку вести їх туди, де заховалися жителі села. Старенька зібралася й повела ворогів, але зовсім у протилежний бік. Завела їх у непрохідне болото. Стали топитися монголи. 
    - Куди нас завела, стара?! – грізно запитали вороги. 
   - А ви звідси не вийдете, - відповіла старенька, дивлячись на сонце, що ховалося за вершинами дерев. – Це болото непрохідне. 
   Заметушилися вороги, кинулися в різні боки, але темрява оповила болото. Відрубали голову вороги старенькій, але й самі всі загинули в болоті. 
  В пам”ять про її подвиг люди й назвали це болото Бабиним. Легенда говорить, що через кілька років коло болота утворилася піщана гора. Її теж назвали Бабиною горою.      Пройшли віки, сталося багато подій, заросло й обміліло болото, але назва за ним так і залишилася. 
   - Куди йдеш? – питають односельці один одного, прямуючи лісом на південний захід. 
   - Піду до Бабиного болота. 
   Там на Бабиній горі, ростуть проліски. 
   Через віки пам”ять народна принесла до нас героїчний подвиг нашої землячки, простої жінки, що надто любила свою землю, своїх односельців.

 

rokitnekraj.at.ua

Фото з сайту ocnitck.at.ua

if facebook 834722   if youtube 834723   if twitter 834708

Оголошення

  • Продається

     земельна ділянка,0.15 га смт. Рокитне (за автоколоною). Деталі за ном. +380937574450; +380687502269  

  • Продаю

    яблука у великій кількості по ціні 6,50 грн за 1 кг. Звертатись по тел. 0663139210

  • Продається

    дерев’яний будинок з ремонтом, із землею смт Рокитне, вул Видок в центрі. 9*12 м2....

  • Продається

    трактор Т-25 в робочому стані в с. Синіжево. Документи в наявності. Ціна 3950 у.е. з торгом....

  • Продам

    релю (причеп без бортів) до трактора. Ціна договірна. Звертатись по тел. 0957708049

Погода

Погода